Сім'я чи кар'єра?

Споконвіків в суспільстві складалось безліч стереотипів. Для їх усталення знадобився не один рік, і не одне століття. І, мабуть, стереотипне мислення є однією з найяскравіших особливостей суспільних мас. Адже саме воно визначило, що в дитинстві хлопчики мають гратись машинками, а дівчатка – ляльками, що платтячка і спіднички – це одяг для дівчаток, а штаненята – переважно для хлопчиків, що лазити по деревах – то справа суто чоловіча, а тому вихованим дівчаткам не личить такого робити. Ще змалечку ось це стереотипне бачення речей, подій і понять закладається в наші голови батьками, оточенням та ЗМІ.

Та це ще не все... Якщо в дитячі роки усе обмежується лише одягом та іграми, то в юності стереотипами «окутані» вже більш серйозні життєві поняття, які, за своєю суттю, справляють важливий вплив на формування людської свідомості та особистості відповідно. Найпростішим прикладом, що приходить в голову, є гендерне розмежування професій. Хто визначив, що жінка-пожежник чи жінка-електрик – то явище паранормальне? Або ж жінка в декретній відпустці – норма, а чоловік, що її бере і доглядає дітей – то вже викликає здивування. Ну і до сьогодення досить усталеним стереотипом залишався той факт, що жінка не повинна працювати, бо її життєве призначення – це створення домашнього затишку і чистоти, ну і плюс діти, а забезпечення фінансового достатку брав на себе чоловік.

У зв'язку зі стрімким розвитком феміністичних ідей цей стереотип вже не є настільки цілісним. Але практично кожна жінка у своєму житті стикається з таким життєво важливим питанням, як « Що обрати: стрімкий розвиток своєї кар'єри чи сімейну ідилію?». А відповідь на нього є завжди індивідуальною. Кожна сфера життя є по-своєму особливою, наділена певними приємними і не дуже моментами, кожній властиві свої перемоги і поразки.

Жінка, яка надає перевагу кар'єрі, буде незалежною ні від кого, успішною, можливо, навіть досить відомою в своїх колах. Проте вона має багато шансів так і не створити в подальшому своєї сім'ї, адже з самого ранку і до пізньої ночі буде заклопотаною робочими питаннями та проблемами, та й думками буде лише з нею. І де ж вона знайде ту хвилинку, щоб подумати про сім'ю, чи кілька годин, щоб побути з коханим чоловіком, або ж навіть цілий день, який зможе присвятити лише дітям?

З іншого боку, обираючи наявність повноцінної сім'ї з усіма їй властивими атрибутами (власною оселею, чоловіком, дітьми, домашніми тваринками і т.д.), жінка втрачає свій шанс на самореалізацію. Усі творчі бажання, ідеї та задуми так і залишаються лише в її голові чи десь на вкритих пилом паперах в шухляді, яким не судилось бути реалізованими. Звичайно, що жінка усвідомлює і відчуває, що в цьому житті вона відбулась як мама та дружина, але не як професіонал своєї справи. І то надзвичайно пригнічує.

Найкращий варіант – поєднання обох сфер життя. Та не усім це вдається. Адже навіть найпримітивніші математичні розрахунки покажуть, що на чомусь все таки доведеться акцентувати свою увагу, а інші справи тоді залишаються в меншості. 24 години – 8 годин (на повноцінний сон). Залишається 16. З урахуванням стандартного 8-годинного робочого дня, обідньої перерви, часу який вам необхідний, щоб зібратись, приїхати роботу і потім повернутись додому, ви витрачаєте на це щоденно більше 11 годин. Залишається лише 5 годин, а іноді навіть менше. І за ці лічені 5 годин ви повинні виконати усі домашні справи, доглянути себе, дітей, чоловіка, домашніх улюбленців, усім приділити час і увагу. Задайте собі питання, наскільки це реально?

Думка автора. Досить важкий вибір, і, мабуть, лише будучи в такій ситуації, я зможу його зробити. Але одне знаю точно, що мені не хотілося б коротати холодні зимові вечори з ТБ або келихом вина в руці та зустрічати свята наодинці...